Як свідчить практика, шлях до змін іноді буває абсолютно непередбачуваним. Але навіть невдалий досвід — це теж досвід. І він обов'язково допоможе шкільній спільноті Апостолівської школи №1 досягти кращих результатів.
Участь у проєкті колектив першої школи з Апостолова пов'язував насамперед із новими можливостями: активне учнівське самоврядування, нові правила і цікавіше шкільне життя. Тож у вересні 2018 ініціативна група із запалом почала обговорення цілей та функцій шкільного самоврядування.
Але майже одразу ж почали виявлятись протиріччя: є план виховної роботи, який «спускає» департамент освіти до всіх визначних дат, а є те, що дійсно цікаво учням. І ці речі часто не дуже сумісні. А якщо учнівське самоврядування не буде виконувати цей план, хто ж тоді візьметься його втілювати? Це питання залишилось без відповіді.
Шкільний актив усе ж доопрацював пропозиції до Положення про учнівське самоврядування, прописав процедуру виборів та почав готуватися до виборчої кампанії. Але тут, як і в реальному житті, щось пішло не так... Свою кандидатуру на посаду Президента школи запропонував лише один учень. І попри роз’яснення під час шкільних «лінійок» та підтримку класних керівників більше ніхто з дітей не захотів кандидувати. Звісно, що вибори з одним претендентом не мали сенсу, тож їх довелося скасувати.
Попри все, у закладі освіти є активні учні, які просто не хотіли балотувались в шкільні очільники. Їм на той момент просто стало цікаво щось робити разом та пропонувати свої ідеї. Фактично зібрався кістяк «необраного» активу з 10 осіб.
Вони почали з того, що подали свої пропозиції до заходів, які вже запланувала школа. Спробували свої сили в їх реалізації, а згодом «доросли» до ініціювання власних ідей. Таких, як, наприклад, створення танцювального гуртка для всіх учнів, який би діяв у проміжку між двома змінами (через капітальний ремонт школи навчальний процес на той момент відбувався у дві зміни). При цьому учні самі взялися організувати та проводити заняття з танців.
Тим часом зміни відбулись і на рівні місцевої ради. З’явилась людина, яка забезпечила школярам свободу дій та підтримала їх ініціативи. Так актив школи №1 долучився до Молодіжної ради міста і разом з однолітками з інших закладів освіти почав проводити спільні заходи у Палаці культури. Вийшло так, що в містечку, де раніше практично нічого цікавого для молоді не відбувалось, тепер молодь стала робити те, що їй самій цікаво. Місцева влада також вирішила залучити школярів до розробки плану реконструкції міського парку відпочинку.
Секрет успіху
Великі зміни досягаються щоденною працею. Зробити учнів активними допомогла і підтримка з боку вчителів, і віра батьків, і місцева громада. Але чи не найбільший внесок у це зробив освітній процес.
«Я просто в захваті від курсу «Громадянська освіта», - говорить Юлія Гулькова, вчитель суспільствознавчих дисциплін, куратор учнівського самоврядування. – Цей предмет розкриває дуже важливі теми та дає таку свободу для творчості. Я можу обирати, як саме викладати ту чи іншу тему. А зараз наші діти беруть інтерв’ю у мера, пропонують план розвитку громади, вчаться вирішувати конфлікти. І все це в рамках цього предмету».
Питання про обов’язкові заходи з департаменту також трансформувалось.
«Я зрозуміла, що немає сенсу виконувати всі накази про проведення заходів, які приходять на шкільну пошту. Адже коли ми зробили анкетування та запитали в дітей, які «нормативні» шкільні заходи їм запам’ятались найбільше, вони відповіли – «ніякі». Отже, навіщо робити те, що не цікаво учням і що вони не запам’ятовують? Ми перестали, і всім стало легше. Зараз спільно з учнями вирішуємо, що та як будемо організовувати протягом навчального року», - зазначає заступник директора з навчально-виховної роботи Ірина Трусій.
Підбиваючи підсумки роботи в проєкті, помітно, що школа досягнула багато. Втім, ці зміни запроваджувались поступово, і зараз багатьом важко пригадати самих себе рік тому та порівняти з собою сьогоднішніми. Важливо, що адміністрація школи повірила в учнів, дала їм свободу та підтримку. І тут вже спрацював комплекс усіх цих кроків: змінилося ставлення до “обов'язкових” заходів у завуча, з'явились цікаві та змістовні уроки з громадянської освіти, відбулась зміна у відділі роботи з молоддю міськради, а також зросла довіра вчителів до учнів.
Та й невдалі вибори – це важливий досвід, який показав: становлення і розвиток самоврядування тривалий та непростий, тож йому варто приділяти більше уваги. Зрештою, навіть такий досвід – це підґрунтя для нових звершень. Тож є надія, що на наступних виборах учні, які боялися взяти на себе відповідальність та не вірили у власні сили, пройшовши шлях демократичних змін в школі, вже матимуть сміливість заявити про себе.