Ще на презентації проєкту перед шкільною громадою Одеської ЗОШ №81 було помітно, як насторожено поставились дорослі до перспективи демократичних змін. І як загорілись очі у дітей: учні вже на презентації задавали питання, коментували, хотіли пересвідчитись, що у них дійсно з’явилася можливість змінити школу.
Тут люблять підкреслювати, що вони – особливі: «Це ж Одеса», – говорять в адміністрації школи, а також педагоги, батьки. Дорослі постійно наголошували на тому, що їм не можна щось нав’язати зверху (це стосувалось і реформ), що вони мають свою думку, історичний досвід відстоювати власну позицію. Проте, за цим усім якось випустили з виду, що учні тієї свободи не відчувають.
«Коли відбулася презентація проєкту, ви мене надихнули! Я повірив, мені не хотілося іти додому, хотілося робити щось саме зараз. Раніше у мене були конфлікти з вчителями, і, відповідно, це вплинуло на мою поведінку та навчання, я протестував. Тепер я зрозумів, що все можна вирішувати іншим шляхом», – розповідає Діма Шевченко, президент школи, учень 10 класу.
Під час перших зустрічей в рамках проєкту постійно згадувалась проблема нерозуміння один одного між учнями та педагогами. Діти вважали, що їх не чують, що вчителі авторитарно поводяться. Натомість педагоги говорили, що діти не знають меж, втратили повагу до вчителя. Учні зрозуміли, що протести, погана поведінка та непокора створюють ще більшу напругу. Тож вирішили діяти «законно» – створювати дієве учнівське самоврядування.
Формально самоврядування у ЗОШ №81 існувало: були президент школи, віцепрезидент, старости, розподілені обов’язки – наприклад, учні слідкували за цілісністю шкільних меблів, допомагали вчителям організовувати виховні заходи та спортивні змагання. Але одного із обраних президентів школи звинуватили у підкупі виборців, і його усунули. Після чого директор та вчителі запропонували іншій учениці, десятикласниці Лемі Мохаммед бути президентом. За словами школярів, ініціатив від цього складу врядування не було, його члени хіба що допомагали адміністрації у проведенні шкільних свят, а також разом з директором планували облаштування шкільного подвір’я.
І ось нарешті вибори нового президента школи відбулися за визначеними процедурами: були оголошені програми трьох претендентів (десятикласники Дмитро Шевченко і Крістіан Панфілов, дев’ятикласниця Вікторія Король), усі достойно вели передвиборчу кампанію, агітація та голосування були чесними. Обрали Дмитра, а заступником став його конкурент Крістіан.
До органів самоврядування увійшли 15 учнів із 6-11 класів. І вони узялися до роботи. Уже восени (невдовзі після виборів) за ініціативою учнів було проведено виставку тварин. Члени самоврядування самі організували цей захід і повністю відповідали за нього. Його учасниками стали близько 60 родин, які прийшли зі своїми домашніми улюбленцями. Шкільній громаді виставка дуже сподобалася.
Незабаром була організована акція «Врятуй серце», кошти від якої передали до фонду Святого Луки на лікування дітей із хворобами серця.
З’явилася шкільна газета (у ній є розділи «Новини», «Спорт», «Кросворди»). Редактором газети став учень 6 класу Макар Макаров, директором – десятикласник Крістіан Панфілов. Поки що друкований примірник газети виходить у одному екземплярі, для нього адміністрація виділила дошку у холі школи. Згодом хлопці планують газету розповсюджувати.
Самоврядування ініціювало проведення у школі дискотек. І це стало окремим випробуванням. Перша дискотека відбулася без проблем, а ось перед другою… Виник конфлікт учнів із заступником директора, яка на той час виконувала обов’язки директора і заборонила проводити дискотеку. Президент школи та учнівський актив збирали підписи учнів за те, щоб провести захід, зібрали «групу протесту» (представники 6-11 класів) та на перервах намагались поспілкуватись із в.о. директора. На жаль, діалог не відбувся. При цьому діти відчували гостру несправедливість саме в тому, що їх не хочуть вислухати, уникають обговорення; самоврядування відчувало свою безпорадність. Але минуло трохи часу, і цей випадок учні тепер розглядають як життєвий досвід, а лідери учнівського самоврядування усвідомили, що проблему насправді можна було вирішити іншим шляхом.
Зрештою, важливим було те, що учні не втратили віру в свої сили, вони розуміють, що не одразу педагоги довірятимуть їхній діяльності. Хоча є і ті, хто вже вірить у них. «Діти хочуть більшого розуміння від адміністрації школи, щоб педагоги були з учнями щирими. Хоча директор і дехто з заступників на нашому боці, повної підтримки від усієї шкільної адміністрації поки що немає. Будемо домовлятись», – вирішили представники учнівського самоврядування.
Аби в майбутньому цивілізовано вирішувати конфлікти, у школі створили свою службу медіації. Вона складається із семи учнів 8-9 класів.
Президент школи Дмитро Шевченко радіє, що основні складові його передвиборчої програми втілені у життя: відмінили учнівську форму (тепер рекомендовано учням стиль «casual»), дозволено використовувати гаджети на уроках (звісно, у навчальних цілях). Поки що не вдалося провести опитування з метою створення рейтингу вчителів, але й сам Дмитро ще не визначився з критеріями та процедурою його проведення. Хоча він вже готовий на засіданні педагогічної ради пояснити вчителям мету створення такого рейтингу. А найголовніше у планах – створення положення про учнівське самоврядування, де будуть чітко прописані його функції. Це допоможе уникнути непорозумінь із педагогами щодо сфери впливу учнів.
Президент школи активно працює і у міському парламенті старшокласників, Дмитро – голова Київського районного парламенту старшокласників м. Одеси, співпрацює з молодіжною радою (учні, студенти). За його пропозицією відбувся флешмоб «Стоп-пластик», тривають акції щодо збирання пластикових кришок. Дмитро Шевченко також узявся до розробки маршруту велопробігу по місту з метою популяризації здорового способу життя.
Активність учнів ЗОШ №81 не обмежується участю у шкільному самоврядуванні. Діти створюють організації за інтересами та займаються у них: це «Ліга сміху», група з підготовки до конкурсу «Джура» (запропонували директорці школи знайти фахівця і покращити рівень стройової підготовки). А учні 7-8 класів розробили сценарій заходу «Міс Весна» та запросили вчителя фізичної культури бути на святі ведучим.
«Раніше ми думали: максимум, що можемо робити, – це чергувати. А зараз я бачу, що учень будь-якого класу може проявити ініціативу», – відзначає Крістіан Панфілов.
«Я іронічно ставився до президента і парламенту школи. Потім, коли мене запросили в парламент, я побачив, що можна багато чого робити. Тепер моя критика конструктивна», – каже Макар, учень 6 класу.
У закладі освіти є також приклади співпраці педагогів та школярів. Зокрема, застарілі правила для учнів розглянули на засіданні учнівського самоврядування та окремо – на нараді педагогів і адміністрації. Після чого узгодили зміни і затвердили оновлену сучасну версію. Наприклад, було скасовано такий пункт: «Учні повинні охайно одягатися», натомість запровадили стиль «casual». Після цього взялися за розробку правил для учителів та батьків.
Обговорюється доцільність існування щоденника у школі (діти зазначають, що він непотрібен). Директор консультується з учнівським самоврядуванням та батьками щодо побудови індивідуальної траєкторії навчання на наступний навчальний рік. У травні-червні від учнів приймали пропозиції до плану роботи школи, а серед лідерів учнівського самоврядування обирали віце-президентів на паралелях класів, які долучались до планування.
«Ми відчули себе більш захищеними, нас готові почути!» – радіють учні.
Разом з тим, педагоги і батьки стверджують, що дійсно помітно, як учні змінюються.
«Змінилося ставлення учнів до школи, можливо, діти навіть самі не помітили, як вони почали впливати на зміну школи. Нам, вчителям, це видно. Поштовхом стали вибори президента», – вважає заступник директора Оксана Гарник.
«Дякую проєкту за те, що побачила наших дітей іншими: як вони думають, приймають рішення, відстоюють свою думку», - зазначає мама учня 2-го класу.
«В учнів виробилася звичка висловлювати та відстоювати свої думки. Побачивши наших активних учнів, я повірила, що в України є майбутнє», - говорить мама одного з учнів Наталія Шмідт.
А з-поміж найяскравіших змін представники шкільної громади Одеської ЗОШ №81, які брали участь у тренінгах проєкту, одноголосно називають теперішні зовсім інші стосунки між учнями та педагогами, які створюють атмосферу свободи в школі. Натомість жалкують, що не всі педагоги та поки що небагато батьків долучились до спільної роботи. Тому в їхніх планах – налагоджувати комунікацію, залучати шкільну спільноту до співпраці.
«Ми не скоцентрували на проєкті весь педагогічний колектив, дехто ще вважає демократію анархією. Але плануємо й надалі працювати з колективом. Вода камінь точить», – переконана заступник директора Тетяна Бур’янова.
Однією з серйозних проблем тут називають погану поінформованість – школа доволі велика, і далеко не усі педагоги та батьки знають, що у ній відбувається. «Батьки більше цікавляться тим, що відбувається в конкретному класі. Думаю можна знайти зацікавлених батьків, і ми будемо над цим працювати. Потрібно створювати сторінку в соцмережах, яка б об’єднала учнів, педагогів, батьків», – вважає мама одного з учнів Наталія Краснова.
«Я відчуваю зміни, які відбуваються у світі, і я радію, що учні нашої школи змінюються з усім світом. Це зміни на ментальному рівні. Чудово, що програма «Демократична школа» з’явилась саме зараз», – зазначила вчителька Надія Тютюрбек.
Кожна школа має свою траєкторію та швидкість руху на шляху до демократії. «Ми досягли максимуму, який можливий за такий період, отримали досвід, знаємо, що робити далі. Ми відчуваємо вільний подих!», – наголошують учні. І це найголовніше: усвідомлення того, що все попереду.